Авріл Лавін, 26 років, співачка, актриса, дизайнер: «Завжди мріяла бути знаменитою»

Її головна мета – співати власні пісні, отримуючи від цього задоволення. Авріл стала іконою антигламуру для підлітків 2000-х. Втім, співачка дорослішає, музика змінюється, а з нею – і аудиторія

Ви дуже багато гастролюєте, відправляєтеся в турне по всьому світу. Не відчуваєте себе втомленою?

Ні. Я ж займаюся улюбленою справою. Все життя мріяла бути знаменитою. Це, нарешті, сталося. Було б нерозумно скаржитися. Може, ще через десять років я і відчую необхідність трохи зменшити оберти, але не зараз.

Вас сильно вибило з колії звинувачення в плагіаті?

Мені було не приємно. Розумієте, всі мої пісні – це власний досвід, пережиті почуття. Тому вони такі дорогі для мене. Якщо ж хтось запідозрив мене в плагіаті пісні, виходить, що я запозичила і чиїсь почуття. А це вже звинувачення якісно іншого рівня.

Часто стикаєтеся з упередженим ставленням до вашої персони?

Так. Думаю, це доля будь-якоі публічного людини. Глядачі бачать тебе тільки з одного боку, насправді не маючи поняття про те, що відбувається з артистом поза сценою. ЗМІ створюють свій образ ... Так формується імідж і зникає індивідуальність.

За якими принципами ви обираєте людей, з якими працюєте?

Якщо говорити саме про роботу, то, звичайно, в першу чергу, я ціную талант і професіоналізм. Останній, до речі, не залежить від віку чи досвіду роботи. Якщо мені комфортно з людиною, робота рухається, то які ще можуть бути принципи?!

Вашою аудиторією спочатку були підлітки. Тепер, коли вам вже 26, не боїтеся стати незатребуваною?

Думаю, ті, кому зараз 15 теж зрозуміють і полюблять мої перші альбоми. Ну а більш нова музика призначена для тих, хто виріс разом зі мною.

Що вам більше подобається: гастролювати або записуватися у студії?

І те, й інше. Взагалі, ці речі випливають одне з одного. Спочатку ви півроку-рік сидите в студії, а потім їдете в турне для про-кампанії. Без цього ніяк не обійтися. Я ж не зірка виключно Інтернет-простору.

Ваше улюблене місце для подорожей?

Однією з моїх улюблених країн є Італія.

Що б ви зробили, якби стали хлопцем на один день?

Я б вела своє звичайне життя. У мене немає комплексів з приводу статі, я ніколи не хотіла бути чоловіком. Тому, якщо станеться таке, я б не особливо раділа.

Ви завжди не хотіли бути схожою на Брітні Спірс або Крістіну Агілеру. До цих пір дотримуєтеся цієї лінії?

Знаєте, роки минають, а творчість цих співачок не змінюється, як і моє до нього ставлення. Мої пісні – це не жувальна гумка. На концертах я не танцюю з мікрофоном у вусі і не змушую кордебалет змінювати вбрання кожні 5 хвилин. Я граю на гітарі, ударних, фортепіано. Виходжу на сцену, щоб доносити свої почуття і думки, а не дозу естрогену.

Як ви себе відчували в ролі Аліси в Країні чудес, коли знімали кліп?

Мені дуже сподобалося. Там усе в моєму дусі – трохи готики, похмурості, романтики. Мені взагалі дуже дорога робота над однойменним фільмом. Пишаюся тим, що моя пісня стала саундтреком до стрічки, де грали Джонні Депп, Хелен Бонем Картер, Енн Хетеуей ...

Який тип чоловіків вам подобається?

Хлопці з гітарами! Вони дуже сексуальні. Такі собі рокери до мозку і кісток. Ніколи не могла уявити себе поряд з відпрасованим хлопчиком.

Що є, на вашу думку, запорукою ідеальних стосунків?

Невже такі бувають! (Сміється) Напевно, довіра, внутрішній зв'язок. Між двома коханими не повинно бути таємниць. Навіть якщо хтось когось зрадив, про це треба сказати. Ні в якому разі не можна принижувати кохану людини таємницями і недомовками.

Переклад: Шура Зайцева