Кім Кеттролл, актриса кіно, театру і телебачення, 54 років: «Мистецтво − це вираження того, ким ви є»

Величезний Нью-Йорк дівчина з передмістя Ліверпуля приїхала підкоряти в 16 років. Вроджена завзятість, ризикованість і працьовитість допомогли Кім стати відомою актрисою, яка знялася у майже 40 художніх фільмах і численних серіалах. Найзорянішою стала, звичайно ж, роль серцеїдки Саманти в серіалі «Секс і місто» 

Звичайно. У 12 років я вперше побачила постановку однієї з п'єс Шекспіра. Було це в Ліверпулі. Відтоді я просто захворіла театром. Коли постало питання про повернення до батьків у Канаду, я щоночі молилася, щоб щось сталося і їхати не довелося. Життя в Англії для мене було сповнене того особливого духу традицій, багатої культури. Я обожнюю Лондон. Це місто має неповторний дух свободи.

В чому особисто для вас він проявляється?

У Лондоні я можу їздити у громадському транспорті. Серйозно. Тут ніхто не накидається на тебе з фотоапаратами, не кричить услід. Лондонці − особливі люди. Вони стримані і добре виховані. У Нью-Йорку я не відчуваю себе в безпеці. А в Лондоні можу проїхатися пізно вночі в автобусі.

Що для вас театр?

Можливість повернутися в рідну Англію, це витік моєї кар'єри, то, з чого я починала, школа життя, вічна пристрасть.

Ваше ставлення до чоловіків схоже з поглядами Саманти Джонс з серіалу «Секс і місто»?

Я тричі офіційно виходила заміж. У мене були коханці на 20 років молодші... Так, це в стилі Саманти. Думаю, мені не було б так легко зіграти цю роль, якби я не поділяла її поглядів. Мені подобається образ фатальної жінки. Не люблю вислів «слабка стать». Знаю, що феміністки вважають мене своєю людиною. Так, я за сильних і владних жінок.

Чим ви з Самантою не схожі?

Саманта Джонс − це, перш за все, образ. Будь-якому художньому образу властива збірність, перебільшення. Я ніколи б не змогла підійти в барі до чоловіка і відразу ж затягнути його в ліжко. Саманта − хижачка, я ж такої властивості не маю.

Чи правдиві чутки про вашу ворожнечу із Сарою Джесікою Паркер?

Відповідь вже міститься у вашому питанні. Чутки. Ніхто не бачив, як ми сваримося, скандалимо... Коли самостійні, успішні, красиві жінки багато років працюю поруч, може виникнути почуття суперництва або втоми одне від одного. Нам із Сарою суперничати нема чого. Кожна з нас має свою нішу, своїх шанувальників. Втома... Так, вона виникала, роздратування теж. Але вас же час від часу дратують колеги. Правда, про це потім не пишуть таблоїди. Сара якось сказала, що вона мене обожнює, що без мене не було б фільму. Повірте, це взаємно.

Не шкодуєте, що так і не обзавелися повноцінною сім'єю?

Ви ж зараз дітей маєте на увазі? У мене їх немає, зате є племінники, з якими я проводжу багато часу. Ще материнський інстинкт спрямовую на молодих акторів. Знімалася в одному фільмі з Деніелом Реткліффом. Чудовий хлопець. У нас склалися прекрасні дружні відносини. Коли граєш з юними акторами, завжди хочеться чимось допомогти, щось підказати.

Я ненавиджу фразу «ви добре виглядаєте на свій вік». Яка різниця, скільки людині років. Можна виглядати або добре, або погано. Крапка. Багато хто з нас зі здриганням дивиться на свої фотографії в 19 років. Жахливі зачіски, позбавлені смаку наряди, про макіяж я взагалі мовчу ...

Мені подобається, як я виглядаю. Не боюсь старості. Дивлюся на свою маму і розумію, що вік вимірюється станом душі.

Чому, на вашу думку, серіал «Секс і місто» став культовим?
Сучасні жінки так багато часу віддають дітям, чоловікам, роботі, що на себе його практично не залишається. А багатьом так хочеться зустрітися зі старими подружками, сходити в ресторан, вирушити по магазинах... У героїнях фільму жінки і знайшли втіху. У серіалі порушувалися актуальні теми, близькі кожній з нас. Головне, що ми хотіли сказати, це те, що треба жити повноцінно: веселитися, фліртувати, дозволяти собі маленькі радощі, не боятися бути самою собою. Фільм вийшов щирим. У цьому його секрет.

Про що ваші книжки?

Про кохання, звісно. Про стосунки, життя. Перша моя книга вийшла в 2006 році. «Знайти себе» − це своєрідний підручник для молодих дівчат, з якими я хотіла поділитися досвідом. Знаєте, щось на зразок жіночого журналу, але в твердій палітурці. «Досьє на сексуальність» − чтиво для більш дорослої аудиторії. У книзі багато ілюстрацій, малюнків, та й текст відвертіший. Я хотіла відтворити історію трансформації людського ставлення до сексу. Як на мене, вийшло цікаво.

Переклад Анастасії Герасимової