Фестиваль «Доросле кіно»

Коли починається сезон свят, завжди виникає питання: куди піти? Логічно припустити, що салати, телешоу і походи в гості в певний момент втомлять. Відновити сили радимо в кінотеатрі

«Доросле кіно» – це програма з 4 стрічок, які представляють погляди на почуття, розуміння любові режисерів з різних куточків світу. Погодьтеся, у відносинах комедія і драма завжди знаходяться десь поряд. Найприємніше, що шлях до мистецтва можна прокласти від головної ялинки країни до кінотеатру «Київ» за невеликий проміжок часу. Поєднуємо і насолоджуємося!

23 грудня

«Всі інші» («Пристрасть не знає перешкод»)

Режисер Марен Аде намагався створити максимально вдумливу історію стосунків молодої пари, яка приїхала у відпустку на Сардинію. Тому в фільмі багато пауз, проникливих поглядів, символів... Любов не терпить поспіху. Саме так можна пояснити ритм картини, який аж ніяк не провокує прискорене серцебиття. Звичайно, не обійшлося без кількох любовних сцен і конфліктних ситуацій, зав'язаних на почуттях Кріса, Гітті і ще двох пар закоханих. Чи зможуть герої фільму вибратися з пут взаємного роздратування, протиставити своє «ми» «всім іншим»? Побачимо...

30 грудня

«Бугі-вугі»

Жанр фільму отримав назву «комедія моралі». Дія відбувається в Лондоні, в середовищі колекціонерів, художників, наркотиків і сексу. Світ великих грошей постає в картині Дункана Варда у всій своїй марнославній пишноті. Який би критик не писав про «Бугі-вугі», він неодмінно згадував чорний гумор його авторів і неймовірний цинізм, сарказм і чисто англійський снобізм. Хоча, стрічку з участю Джилліан Андерсон, Алана Каммінг, Крістофера Лі і Хізер Грем рятує від надмірної отруйності дух пустощів, чудові саундтреки і розуміння того, що з головним режисером важко не погодитися.

6 січня

«Поцілуй мене ще раз»

Режисер Габріель Муччіно зняв продовження свого «Останнього поцілунку». Через 10 років його герої знову захоплюють глядачів італійським шармом і пристрасністю. Характери персонажів змінюються так швидко, що між «Я тебе ненавиджу» і «Не можу без тебе жити» інколи проходить всього 5 хвилин. Деяких глядачів це стомлює, деяких – забавляє, хтось обов'язково знайде схожість із самим собою.

Фільм «Поцілунок мене ще раз» італійська кінокритика сприйняла неоднозначно. Противники глобалізації так і не змогли пробачити Габріелю Муччіно роботу в США, звинувачуючи режисера в захопленості комерційними стрічками. Але ж ми знаємо, що скільки людей, стільки думок.

13 січня

«Тримати дистанцію»

І знову Італія, і знову драма... У маленькому містечку всі і все на виду. Найменше відхилення від правил старанно фіксує місцева газета та журналіст-самоучка Джованні, що постійно шукає сенсації. З цією нелегкою особливістю провінційного життя доведеться зіткнутися новій вчительці Марі. Далі – любов, смерть, покарання, невинність. За словами головного режисера Карло Маццакураті, «тема фільму – це зло, пошуки його всередині кожного з нас. Тут зло охоплює все». Тому не варто сподіватися на легких перегляд. Картина змусить задуматися над цілком серйозними речами.

Підготувала Шура Зайцева