Фаворити Букерівської премії 2010 року

Всі престижні літературні премії року вже вручені, кращі письменники названі, чеки на нагороди виписані. Тепер справа за перекладачами та дистриб'юторами. Нові книги вже в дорозі. Готуємося зустрічати 

Наявність на обкладинці книги напису «Володар Букерівської премії» підвищує шанси її продажу відсотків на 60%. Можна годинами сперечатися про непідкупність, демократичності та об'єктивності «Букера», але рука все одно потягнеться за томиком якого-небудь її лауреата. І, швидше за все, розчаруватися не вийде. На Букерівську премію політична кон'юнктура майже не поширюється. Це вселяє віру в присутність літературою цінності в книгах.

Благословення на світове визнання в цьому році отримав Говард Якобсон з романом «Питання Фінклера». Були близькі до перемоги ще кілька письменників. Далі − докладніше.

Говард Якобсон «Питання Фінклера»

Книга для дорослих. У тому плані, що проблематика її навряд чи зачепить протестуючого підлітка, життєрадісного студента або концептуального початківця-кар'єриста. Самотність знайома кожному, але самотність літньої людини та нещасливого коханця, погодьтеся, речі кардинально різні. У романі Говарда Якобсана якраз розповідається про почуття немолодих людей. Втрати, дружба, відчуженість, мудрість, зрілість − основні теми твору. Дія роману розгортається навколо трьох друзів − овдовілих чоловіках, за плечима яких життя і спогади. Коли, здавалося б, уже нічого втрачати, статися може щось таке, що змінить світ назавжди. У гарну сторону або погану − поки невідомо. Але ж головне − жити, горіти, відчувати. Говард Якобсон написав проникливу історію, мудру книгу, до якої неможливо не прислухатися. 

Том МакКарті «С»

Коли літературні критики говорять про цього автора, кількість спеціальних термінів зашкалює: модернізм і континентальна філософія, пост-гуманізм, реакційна література... Том МакКарті просто світиться інтелектом. Корінний лондонець, студент Оксфорда, член авангардної групи письменників. Від такого можна чекати всього. Наприклад, роману «С» − історія однієї сім'ї, епохи, життя і смерті. Автор купається в метафорах та символах, заплутуючи читача, іноді стаючи занадто нудним і зарозумілим. Але неперевершене почуття гумору рятує ситуацію. Головний персонаж − Серж, на долю якого випало складне дитинство в оточення радіотехніки, смерть рідної сестри, Перша світова війна, залежність від наркотиків і ще багато всього тяжкого. Оповідання так швидко змінює темп, що процес читання стає цілою пригодою. Роман «С» − книга складна, варта уваги. Особливо якщо у вас в багажі вже є Хайдеггер, Фрейд, Віріліо. 

Андреа Леві «Довга пісня»

Книга читається з незвичайною легкістю, чого можна досягти лише важкою працею. «Довга пісня» написана у вигляді автобіографії літньої ямайської жінки Джулі. Оповідання переносить читача на Ямайку початку 19-го століття, на плантації цукрової тростини, за часів рабства та боротьби проти нього. Джулі усвідомлює, що її книгу не читатимуть дурненькі білі дамочки, в ній немає ідилічних описів пальм і океану. Зате є історія появи на світ мулатки Джулі, дочки наглядача-шотландця, що збезчестив її мати. Апогей роману − повстання рабів. Андреа Леві кидає своїх героїв у гущу подій, щоб розкрити їх характери з хірургічною точністю. Серйозність теми постійно перемежовується з фарсом − улюбленою стилістичною фігурою письменниці. Натовп, буря емоцій, абсурд − з усім цим Леві майстерно грає, приводячи читача в легке замішання і захоплення. 

Емма Донохью «Кімната»

Стильний літературний вигадка − так книгу ірландської письменниці охарактеризували оглядачі авторитетного британського видання The Guardian. Еммі Донохью всього 40, але особистий літературний багаж налічує вже 7 романів. За словами самої письменниці, твір «Кімната» буде не схожий ні на жодний інший. Дія в першій частині книги відбувається в 5-метровій кімнаті, де 7 років знаходиться молода жінка, замкнена викрадачем. За час знущань і насильства, у полонянки з'явився син. Розповідь настільки пронизлива і відверта, що складається враження, ніби Донохью описує власну реальну історію. Історія холодить кров. Ця книга пронизана страхом. «Кімната» − аж ніяк не розважальне читання. Ма, героїня роману, бореться за свого маленького Джека, за його свідомість і сутність. Друга частина книги розповідає про життя колишніх затворників на волі. Крихітці Джеку доводиться заново вчитися жити, сприймати світ. Зі зміною антуражу, змінюється і стиль, ритміка оповіді. Можна з упевненістю сказати, що Емма Донохью створила своєрідну, але дуже зворушливу оду материнства.  

Текст: Анастасія Герасимова